Прийом олова й бабіту в Тернополі

Олово, бабіт, припій і лудіння — не одне й те саме

Під словом «олово» до нас приносять чотири різні речі. Перша — чистий метал у прутках чи чушках, м'який, сріблясто-білий, з характерним хрускотом при згинанні. Друга — бабіт, антифрикційний сплав на олов'яній або свинцевій основі, який заливали у вкладиші підшипників ковзання: Б83 багатий на олово й коштує в рази дорожче за свинцевий Б16. Третя — припій, де олова від третини до половини, решта свинець. Четверта — лудіння на мідних чи сталевих деталях; його як олово не приймають узагалі, бо шар мікронний.

Відрізнити Б83 від Б16 на око складно, тому дивимося за фото й за походженням деталі. Просте правило: чим тихохідніша й давніша машина, тим імовірніший дорогий олов'яний бабіт.

Де їх шукає Тернопільщина

Класичне джерело — буксові вкладиші й підшипники ковзання з ремонтних дільниць залізничного напрямку, де стара техніка ще ходить. Друге — парові й тихохідні машини цукрових заводів: насоси, вали, компресори з залитими підшипниками, які знімають при модернізації. Третє — паяльні дільниці: залишки прутків, обрізки, зливи з ванн лудіння на приладових виробництвах. Четверте, побутове — старий олов'яний посуд, іграшкові фігурки, елементи вітражів.

Порахуємо

Три кілограми виплавленого бабіту Б83 — 3 300 гривень, і це вміщується в невелику коробку. Та сама вага свинцевого Б16 дасть 900: різниця настільки велика, що марку варто з\'ясувати до пакування. Вкладиші «як є», зі сталевою обоймою, теж приймаємо — ставку тоді ставимо за вагою металу без обойми, за фото.